Архів львівських газет: Молода Галичина

 

Четвер, 12 серпня 2004 р., 12 сторінка

 

Юлія Лорд «брудна, як ангел»

 

Юлія Лорд (справжнє прізвище Лордкіпанідзе) - нащадок українсько-грузинського роду. На українській естраді заявила про себе 1997 року, ставши лауреатом фестивалю «Червона рута».

 

Свій музичний шлях починала у стилі «інтелігентний тріп-хоп». Проте більшість українців запам’ятала Юлю завдяки кліпу з лідером гурту «Скрябін» Кузьмою - «Брудна, як ангел». І тільки справжні меломани знають, що на цьому співачка не зупинилася. Два роки тому вона знову яскраво засвітилася із піснею «Муза-Медуза», на яку відзнято кліп. Ця пісня стала поверненням до поп-музики, характерної для естради 70-80-х. Як повідомляв радіоцентр ФДР, на гітарі в «Музі-Медузі» їй гостинно награв Євген Хавтан (група «Браво»), який, за збігом обставин, опинився на студії під час запису пісні. Річ настільки йому сподобалася, що він сам зголосився створити гітарні партії, а також висловив бажання в майбутньому брати участь і в живих виступах Лорд.

 

Ось уже кілька літ втілювати в життя музичні плани Юлії допомагає її нинішній продюсер і бойфренд, екс-«скрябінець» Ростислав Домішевський.

 

Щоденник в електронному варіанті

 

- Знаю, записуючи нові пісні й готуючи нові альбоми, свої емоції та почуття нотуєш у щоденнику. І якось одного разу ти сказала, що, видаючи альбом, видаш і щоденник. Чи був уже прецедент, аби ти видала щоденник?

 

- Наразі ні. Я і того альбому не видала, готуючи який, говорила про щоденник. Але щоденник ведеться, поки що не маю особливого бажання його видавати, однак якщо з’явиться до цього настрій, то чому б і ні?

 

- Але ж щоденник - річ досить інтимна. Скільки щоденників ти вже списала?

 

- Кілька грубих зошитів. І ще є багато записів в електронному вигляді.

 

- Ходять чутки, що працюєш зараз над якимсь спільним проектом...

 

- У черговий раз готую новий альбом. Але це не спільний проект, а, як завжди, сольний. Наразі нічого конкретного не хочу говорити, бо мені імпонує спочатку зробити, а потім якісь речі коментувати. А говорити наперед, навіть якщо все заплановано, то може статися так, що всі ці плани, умовно кажучи, накриє хвиля цунамі. Тому, сподіваюсь, коли пісні й моє ставлення до них будуть у стані готовності, слухачі про них і альбом довідаються.

 

- Усі свої пісні пишеш сама?

 

- Так. А тепер я ще трохи починаю докладати руку до аранжування. Бо, працюючи з професійними аранжувальниками, на словах важко пояснити, як ти бачиш цю пісню. Тому вирішила спробувати робити аранжування пісні на першому етапі. А далі закінченої форми тому чи іншому пісенному матеріалу надають люди, які добре на цьому знаються.

 

«Захоплююся хатха-йогою»

 

- Оскільки ти наполовину українка, наполовину грузинка, традиції якої культури тобі більше прищеплювали з дитинства?

 

- Юність та молодість моїх батьків припали на інтернаціональний час, коли стиралася межа між представниками тієї чи іншої культури, тому в моїй сім’ї особливих акцентів на якусь культуру не робилося. Та я багато часу проводила зі своїми українськими дідусем і бабусею.

 

- То ти виховувалась в Україні?

 

- Так. Я народилася, виросла і живу у Києві.

 

- Чи багато рідні маєш у Грузії?

 

- Ми з ними не підтримуємо зв’язків, але, за словами батька, їх є дуже багато.

 

- Ти не була ніколи в Грузії?

 

- Ні, ще не була. Та й батько був там лише один раз у своєму житті, бо він народився і виріс у Росії. Він фактично такий самий грузин, як і я, мови теж не знає. Його дід дуже давно переїхав жити до Росії, і відтоді вся родина не підтримувала жодних зв’язків із грузинськими родичами.

 

- У творчих колах модно захоплюватися східними філософіями. А що сповідуєш ти?

 

- Важко сказати, у що б я так сліпо вдарялася. Сповідую здоровий спосіб життя: чиста думка, ясна, твереза свідомість і гарна фізична форма - це для мене найголовніше. Оскільки мені швидко обридають монотонні і постійні речі, то у фізкультурі завжди намагаюся шукати те, що цікаво. Бо від одного виду вправ дуже швидко втомлююся. Зараз захоплююся хатха-йогою, але поки що я - початківець у цьому. І філософія, вкладена в йогу - зміцнення духу через тіло, мені також імпонує. Ось так проводжу свій вільний час.

 

«Маю власний Тибет»

 

- Як людина, котра не терпить монотонності, ти, мабуть, любиш мандрувати?

 

- Я б мандрувала, коли б мала для того трохи більше часу і не так сильно захоплювалася музикою. Можливо, коли матиму змогу роз’їжджати з ноутбуком, тоді дозволю собі кудись частіше подорожувати. Приблизно два місяці тому я була у Варшаві на концерті Лені Гравітца.

 

- А де любиш відпочивати?

 

- Маю власний Тибет за 150 км від Києва. Це дуже затишне «гніздечко» просто серед лісу, де немає телефону. Електрика, газ, вода, звичайно, там є, а більше жодних контактів із цивілізацією. Більш того, київські флюїди на таку відстань не долітають. Тому там почуваюся дуже спокійно і комфортно. До мене лисички зранку приходять... Їду туди, коли пересичуюсь якоюсь атмосферою, ритмом життя міста. Зізнаюся, мені досить важко витримувати міський ритм і водночас зосереджено займатися творчістю, бо голова має бути свіжа. А свіжою вона може бути тільки на свіжому повітрі і в атмосфері, не перенасиченій агресивними флюїдами.

 

- Ти вважаєш влаштованим особисте життя?

 

- Так. Нині я так вважаю. Біля мене - коханий чоловік, і дуже тим тішуся.

 

- Чи зручно поєднувати вам із Ростиком кохання і роботу?

 

- Кохання виникає, не запитуючи, із чим його можна чи не можна поєднувати. Просто, коли є бажання його зберегти, то ти тим живеш, а якщо немає - починаєш думати, наскільки це для тебе зручно і чи взагалі потрібне.

 

- Читання якої літератури приносить тобі задоволення?

 

- Люблю часом почитати якісь мемуари, різну художню літературу. А коли я здавала сесію (закінчила ІІ курс англійської філології Київського інституту іноземних мов. - Л. О.), читала багато літератури - часом адаптованої, часом оригінальної англійських письменників. Те, що потрібно, але і щоб було цікаво.

 

- Юлю, ти така юна, що щойно закінчила ІІ курс Київського інституту іноземних мов, чи, можливо, уже маєш за плечима якусь іншу вищу освіту?

 

- (Сміється.) Я настільки юна, що до того пробувала закінчити один заклад, не важливо який, втомилася від того і покинула. Вважаю це невдалою спробою, бо на той час я не зовсім була готова до продовження навчання взагалі. Бо шкільні іспити втомлюють, і коли б я це вчасно зрозуміла і дала собі можливість рік-два відпочити, усе було б добре. А так знову ті самі іспити і ще щопівроку. Тому я сказала інститутові «гудбай», розібралася зі собою, зібралася із силами і зараз навчаюся з великим задоволенням. Тому що я до того готова.

 

- Чи через завантаженість у роботі, навчанні встигаєш куховарити?

 

- Звичайно, що встигаю. Крім того, я це люблю. А коли втомлююсь, це робить Ростик.

 

- Мабуть, готуєш якісь цікаві страви за рецептами української і грузинської кухонь?

 

- Ні. Грузинських я знаю мало, щоправда, знайомі грузини мене обіцяли навчити. Проте не відчуваю в цьому потреби - мені дуже подобається українська кухня, я до неї звикла. Традиційно їм українські страви і тільки зрідка мені хочеться екзотики.

 

Розмову вела Леся ОЛЕНДІЙ, «МГ».