Архів львівських газет: Молода Галичина

 

Четвер, 2 вересня 2004 р., 1 сторінка

 

Професор КОЗЯВКІН:

«Україну слід розбудовувати скромно, без амбіцій, фурору»

 

...Ранок. Літо. Німеччина. До невеличкої церкви, що виблискує куполами, прямує гурт людей. Серед них і дівчинка в інвалідному візку, яку везе мати. Священик промовляє перші слова молитви, і прибулі підхоплюють її. Склавши руки на грудях, щиро молиться й дівчинка-інвалід. Вона, як і рідні, не знає, що чекає її в Україні, куди вона через кілька годин поїде на лікування, але просить Бога, аби був до неї милосердним і допоміг одужати.

 

...Ранок. Літо. Німеччина. До тієї ж церкви якийсь час потому прямує уже знайомий нам гурт людей. Є серед них й та знайома усміхнена дівчинка, але без інвалідного візка. Чорноока красуня впевнено крокує тротуаром. Вона вже повернулася з України й зі своїми рідними йде до церкви подякувати Богові за дивовижне зцілення та помолитися за українських лікарів, які повернули їй радість життя.

 

...Неділя. Театр імені Марії Заньковецької. На заньківчанський вечір запросили відомого лікаря Володимира Козявкіна. Зал переповнений. На сцену одна за одною передають гори записок. Люди хочуть знати про лікаря все: де народився, у якій сім’ї, хто був спонсором будівництва відомої нині у всьому світі Міжнародної клініки відновного лікування, як проходить лікування дітей із дитячим церебральним паралічем (ДЦП), чи не планує виїхати за кордон тощо. Наприкінці вечора на сцену до лікаря з букетом троянд вибігає дівчина-підліток, недавня його пацієнтка. Вона розповіла, що цього року вперше підкорила Говерлу.

 

Зізнаюся: ці два фрагменти (а подібних - тисячі) зворушили мене до сліз, бо уявляю, як боляче і важко батькам виховувати дитину-інваліда. Тому я і дітям, і лікарю аплодувала стоячи. Дітям за те, що не скорилися долі й боролися за право жити повноцінно, а лікарю за те, що зумів повернути хворим і їхнім рідним щасливу усмішку.

 

Українське ноу-хау

 

Нині до професора Козявкіна везуть хворих дітей із 70 країн світу - Ізраїлю, США, Німеччини, Англії, Австрії, Японії, Іспанії. Його запрошують на міжнародні конгреси, конференції, де, затамувавши подих, його виступи слухають світила медицини різних держав. Щороку понад 50 лікарів з України та інших країн, які працюють у сфері медичної реабілітації, неврології, фізіотерапії та рефлексотерапії, проходять у професора Козявкіна курси тематичного вдосконалення. Що він придумав такого, до чого не домислилися лікарі інших країн? У чому його ноу-хау?

 

Аби отримати відповіді на ці запитання, ми вирушили до Міжнародної клініки відновного лікування у Трускавці, до Володимира Ілліча. Знайти її було нескладно, бо розкішну багатоповерхову будівлю видно здалеку. Вона ніскілечки не нагадує лікувальний заклад, які ми зазвичай звикли бачити, а радше - прекрасний санаторій. Лише підійшовши ближче, бачимо дітей в інвалідних візках - і серце стискається. Боляче бачити їх такими немічними. Лише тут розумієш, яке це щастя, коли дитина бігає, бавиться, простягає рученята, щебече.

 

Нині в Україні живе майже 60 тис. дітей із ДЦП, їхня кількість постійно зростає. В інших країнах це число не значно менше. Скажімо, у США щороку народжується 14 тис. малюків, що страждають на ДЦП. Ще майже 20 літ тому, до відкриття методу Козявкіна, більшість таких малюків вважали приреченими, про їхню адаптацію до нормального життя не могло й мовитися. Професор Володимир Козявкін уперше розробив і застосував на практиці свій унікальний метод - систему інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації (СІНР), який визнано у світі і який дає просто дивовижні результати. Саме завдяки його методові вдалося допомогти більш як 12 тис. пацієнтам з України та ще із 70 держав світу. За висновками експертів (а в клініці професора Козявкіна побували представники багатьох країн), нині за ефективністю українські медики не мають реальних конкурентів не лише в Європі, а й в Америці.

 

- Новизна розробленої нами системи реабілітації в тому, що ми пішли не пасивним шляхом адаптації, а шляхом активізації компенсаторних пластичних можливостей організму дитини, - каже професор Козявкін. - Якщо дуже просто, то у хворих із цією патологією є проблеми з боку головного мозку. Та організм дитини має багато резервних і компенсаторних можливостей, у тому числі - головний мозок. Якщо одна частина клітин не функціонує, то інші клітини можуть перейняти на себе їхню функцію. І ми знайшли ключ, як цього можна досягти. Чому діти народжуються з ДЦП? Нині відомо понад 400 причин. І пов’язані вони з проблемами під час вагітності, пологів, після них: недоношеність, інфекційні захворювання, травми, різні хімічні, токсичні фактори.

 

- Який відсоток дітей вдається витягнути з лещат недуги?

 

- Одні починають через два-три дні бігати, іншим знадобиться три-п’ять років, щоб почати говорити, самостійно сидіти, стояти, їсти. Треба дивитися реально. Усе залежить від форми захворювання, важкості ураження, у якому віці до нас звернулися тощо. Є категорія дітей, які назавжди забувають про цю недугу. Та якщо дитина лежить пластом, не може поворушити ні ногою, ні рукою, то говорити, що вона стане провідним гравцем футбольної команди, це - нереально. Це - життя. Суть допомоги полягає у тому, аби допомогти таким пацієнтам поліпшити якість життя і максимально адаптувати їх до соціально-побутових умов. А динаміка і статистика підтверджує, що наша методика - дієва. Інакше б до нас не їхали звідусіль, тим паче - з Німеччини, Австрії, Швейцарії. Ми багатьом, сотням дітей повернули радість життя.

 

Вісім складових інтенсивної терапії

 

Кожній дитині, яка приїжджає до клініки, на початку і наприкінці лікування проводять детальну діагностичну оцінку функціонального стану пацієнта, аби згодом порівняти результати. Відеоконтроль великих моторних функцій допомагає оптимально підібрати необхідний план реабілітації індивідуально для кожного пацієнта. Курс лікування триває два тижні. І за цей час пацієнтові проводять інтенсивну терапію, спеціально розроблену в клініці. Вона включає біомеханічну корекцію хребта та мобілізацію суглобів, спеціальну систему масажу, рефлексотерапію, мобілізуючу і ритмічну гімнастику, комп’ютерні ігри, механотерапію, апітерапію, біодинамічний коректор «Спіраль». Поєднання усіх цих методів лікування дозволяє вже через два тижні домогтися помітних результатів.

 

15-річного Ерика з Німеччини ми застали за комп’ютером, де він за допомогою спеціального пристрою розробляв кисть (він погано володіє правою рукою і правою ногою). Заглибившись у гру, хлопець упевнено робив рухи рукою, які зазвичай йому не вдавалися. Мати дуже раділа успіхам сина. Про лікаря Козявкіна вони довідалися від однокласниці Ерика, у якої були схожі проблеми й яку після повернення з України не впізнали. Дівчина приїхала здоровою. На швидке одужання сподіваються й вони.

 

А вирішальна мить в Ерикового ровесника із Житомира настала на четвертий день перебування у клініці - він самостійно перейшов кімнату, хоч до того сам не міг ступити ані кроку. Окрилений таким успіхом, хлопчина засів за велотренажер, бо не міг дочекатись моменту, коли приїде додому і сам вийде на вулицю.

 

Восьмилітня Лаура приїхала до Трускавця з мамою з далекого Нью-Йорка. Мати - лікар-неонатолог в одному з центральних госпіталів, вона рятує немовлят, які важать лише 500 г. А от донечці допомогти не в силі, у неї важка форма ДЦП. У клініці вона - уже втретє.

 

- Стан моєї донечки змінюється на очах, - каже американка. - Вона стала активнішою, почала тримати речі лівою рукою, чого раніше ніколи не робила, поліпшила контроль свого тіла, м’язовий тонус уже не такий напружений. У США лікування дітей із ДЦП проводять фрагментарно. Є фізіотерапія, лікувальна гімнастика, терапія для розробки кисті тощо, але немає комплексної системи лікування. В Україні просто унікальна методика.

 

Одночасно клініка може прийняти 120 дітей (у рік - 2,5 тис.). Половина хворих - діти з України, половина - чужоземці. У клініці ми зустріли пацієнтів, здавалося, з усього світу - Німеччини, США, Австрії, Ізраїлю тощо. Та найчастіше натрапляли на хлопчиків і дівчаток із Рівного, Житомира, Києва, Чернівців, Полтави. Дітей з такою патологією у нас дуже багато. Та лікарі Міжнародної клініки відновного лікування задихаються, вони неспроможні прийняти усіх, хоч би й працювали день і ніч. Дивина та й годі: Україна - єдина країна в світі, яка реально може таким дітям допомогти, і водночас вона не спроможна цього зробити. Схожі клініки потрібно відкривати в інших регіонах країни, але на це потрібні кошти. Держава їх не має, а спонсори не поспішають вкладати гроші в об’єкт соціальної інфраструктури.

 

- Я не ура-політик, - каже професор Козявкін, - але вважаю, що Україну слід розбудовувати нині реальними справами, скромно, без амбіцій, фурору. Іншого шляху немає. Результатом ми повинні утверджувати себе як в Україні, так і на Заході. Кожен на своєму місці. Україна має не віртуальний потенціал, а реальний, його треба лише реалізувати.

 

Казка, що триває 2 тижні

 

Не можемо не сказати кілька слів про внутрішнє оформлення клініки - бо це справді захоплює. Холи оздоблено оригінальними квітковими візерунками, які виготовлено технікою вітражу з внутрішньою підсвіткою. Стилізовані проліски й фіалки зроблені у формі пуп’янків, які ось-ось розквітнуть. Точкові джерела світла на стелі імітують зоряне небо і, відбиваючись від мармурової підлоги, створюють атмосферу казкового світу. Світловий дизайн, взаємодія кольорів викликають у присутніх відчуття внутрішнього простору, комфорту. Створюючи такий інтер’єр, як стверджують лікарі, думали не про красу, а про пацієнтів. Вони повинні опинитися в атмосфері, яка допомагала б забути про буденність і розслабитись, викликала відчуття затишку й захищеності...

 

Загальна площа приміщень клініки - 14 тис. кв. м. У стаціонарному відділенні є 100 палат: одно-, дво- і тримісні. У всіх - оригінальний інтер’єр. При його оформленні перевагу надали матеріалам природного походження. Меблі, ліжка - дерев’яні, постільна білизна, оббивка на кріслах, стільцях - лляна. У кімнатах є телефон, холодильник, супутникове телебачення, можливість підключення до Інтернету.

 

...Полишаючи клініку, ми заглянули в ігрову кімнату. Хлопчик, років п’яти, сидів за столом і неслухняною рукою малював сонце, квіти, пташок, людей. А зверху вивів напис: «Ukrainе». Його знайомство з Україною відбулося саме тут, і дуже приємно, що наша країна видалася хворій дитині такою сонячною й квітучою. Сподіваємось, його доля таки буде щасливою.

 

Із досьє «МГ»:

 

Володимир Козявкін народився 9 червня 1947 року в Україні. Мати - українка, батько - білорус. 1971-го закінчив лікувальний факультет Гродненського медичного інституту. Працював у Білорусі, на Рівненщині, у Львові. 1989 року очолив Львівський реабілітаційний центр «Еліта» та створений 1996-го Інститут проблем медичної реабілітації. Він був ініціатором і «штовхачем» ідеї будівництва Міжнародної клініки відновного лікування у Трускавці, що розпочала роботу влітку 2003 року.

 

Лікар-невролог, мануальний терапевт, професор. Унікальну методику лікування пацієнтів із ДЦП, остеохондрозом, наслідками травм й органічного ураження нервової системи розробив майже 20 літ тому. 1993 року його систему лікування було офіційно визнано в Україні. Вона завдяки своїй ефективності здобула широкий міжнародний авторитет. В енциклопедичному виданні з дитячої ортопедії (1998), що вийшло у Штутгарті (Німеччина), методику Козявкіна включено до чотирьох найефективніших консервативних методів реабілітації пацієнтів із ДЦП. За останніх два роки професор Козявкін узяв участь у більш як 20 конгресах, на яких були присутні провідні фахівці світу, де виступав із доповідями, проводив семінари. А недавно повернувся з Мюнхена, де був єдиним з усього колишнього Союзу. Одружений, має дві доньки, які після закінчення Львівського медінституту, працюють у клініці невропатологами.

 

 

 

Мар’яна СТЕФАНОВИЧ.