Архів львівських газет: Молода Галичина

 

Четвер, 2 вересня 2004 р., 8 сторінка

 

«Мері»: два в одному

 

Вокаліст і гітарист групи «Мері», яка грає у стилі «опті-рок», Віктор Винник - надзвичайно оригінальний молодий чоловік. «Їзда за кермом автомобіля львівськими вулицями для мене - як комп’ютерні ігри», - зізнається він мені у своєму незнанні комп’ютерів, ні на мить не втрачаючи самоповаги. А це захоплює і водночас приємно дивує. Так само, як енергійність і діловитість директора і в одній особі гітариста «Мері» Тараса Шиха. До речі, саме Віктор і Тарас 1996 року в м. Трускавці створили групу «Мері», у яку з 2003 року, крім них, входять: бас-бек-вокаліст Петро Гирич, Любомир Кульчицький (ударні) і клавішник Микола Гаврилів. Ще донедавна Віктор Винник (як автор і гітарист) співпрацював із київською групою «Немо».

 

«На «Перлинах сезону» нас обдурили»

 

- Ти вирішив залишити «Немо», тому що твоя розпорошеність на дві групи заважала розвитку «Мері»?

 

- Саме так. Початок «Мері» був уже давно, але тільки торік ми серйозно за себе взялися. Зробили у вересні перформенс у львівському клубі «Пікассо». І це можна вважати новим народженням.

 

- Скільки відтоді з’явилося пісень у вашому репертуарі? До речі, пісні пишеш сам?

 

- Так, пісні пишу я, їх же й виконую. А пісень достатньо, інша річ, що вони ще не записані у студії.

 

- У свій репертуар ви включили каверверсію відомого хіта групи «Ozon». Залучення каверверсій до репертуару відомих виконавців вважають не дуже престижним. Але ви цим привертаєте до себе увагу. То було зроблено навмисне?

 

- Насправді все не зовсім так. У нас у репертуарі є ще й пісня - музичний колаж: заспів «117 стаття» «Братів Гадюкіних», приспів Кричевського «№ 245» українською мовою, програш Глорія Гейнер «Я буду жити». Найцікавіше, що цим можна бавитися, поєднуючи різні досить поєднувальні пісні. Ми маємо кавер на «Aisha», і «Ozon» також зачепили. Була б у нас можливість, я випустив би альбом із каверами. Цим займаються усі. Просто в Україні існує пострадянський синдром, що це погано. Але, як кажуть: «Погано красти - недобре, а добре красти непогано». Тим більше, ми не видаємо це за власну творчість. Ми хотіли б записати «Ozon» для його ж користі, тому що «Ozon» як «Ozon» уже відгудів. З каверами ми працюємо й надалі працюватимемо, якщо щось нормальне вийде.

 

- А хто у вашій групі вибирає пісні, з яких можна зробити кавери?

 

- Кавери на «Ozon», «№ 245» і «Aisha» зробив Тарас. Він у нас такий ініціативний! Я спочатку був проти, мав таку ж позицію, як і ти, мовляв, це погано. А потім починаєш записувати і так захоплюєшся, що тобі вже це подобається.

 

- Знаю, що в молодіжному фестивалі «Перлини сезону-2004» ви взяли нагороду «Перлина SMS-сезону». А які загалом враження від участі у цьому фестивалі?

 

- Коли ми туди приїхали, нам, як і всім учасникам, перед виступом сказали підписати контракт (його, звісно, можна було не підписувати і не брати участі), за яким дві наші пісні віддають в абсолютне користування на три роки: вони можуть бути видозмінені, можуть передаватися іншим виконавцям. Контракт був дуже неграмотно складений з юридичної точки зору. Але через те, що на фестиваль приїжджають молоді колективи і люди, котрим хочеться постояти на сцені за будь-яку ціну, його підписують. Хоча даремно, бо потім виходять збірки, які начебто рекламують виконавців, а насправді - це заробіток для «Перлин сезону», котрі нічого не вкладають у виконавця: фонограму треба віддати свою. А збірка виходить із дво- чи трирічним запізненням.

 

Цього року було два журі: компетентне з поважних людей і, за принципом «Євробачення», опитування на країну, хто в той момент дивився канал М1. Журі нам присудило ІV місце. А в SMS-голосуванні ми отримали 1200 голосів, утричі більше за інших учасників «Перлин». І коли на прес-конференції журналісти запитали, як може бути таке розходження думки журі з думкою народу, їм відповіли, мовляв, ми шукаємо самобутні таланти. А група «Мері» (професійним оком відразу видно) це - початок від «Океану Ельзи», збоку «Кіно», по боках «Сплін» і «Наутілус Помпіліус». Одне слово, легенди «руського року». Але ми зовсім не тримаємо на них зла, це просто ще раз підтвердило їх профпридатність. До того ж у нагороду ми отримали змогу записатися на студії, якої ще наразі немає. Досить весело! Плюс ми, як переможці SMS-голосування, мали брати участь в гала-концерті, на який очікували три дні. А перед виходом нам сказали: не будемо в ефірі, тому що їх «кинув» М1. У результаті в гала-концерті ми були, але по телебаченню нас не показували. М’яко кажучи, нас обдурили. Зате дипломів купу надавали.

 

Можливо, участь у цих фестивалях комусь щось і дає, але я вважаю, що музика і творчість - це не спорт. Там існує поняття «подобається - не подобається». А ділити музику на І, ІІ і ІІІ місця просто безглуздо.

 

«У Львові існує проблема закритого міста»

 

- Якими бачите свої наступні кроки в українському шоу-бізнесі?

 

- Ох, слова такі! Про український шоу-бізнес, як про дракона, ні слова. У нас, на жаль, ще нема українського шоу-бізнесу. Це якийсь такий ембріон. І дав би Бог, щоб він був здоровий, щоб із нього щось виросло. А які наступні кроки? Не хотілося б ділитися якимись наполеонівськими планами. Восени думаємо насамперед видати сингл, маємо і записаний матеріал на альбом, але існує вічна проблема коштів. Навіть не стільки проблематично видати альбом, як зробити його промоцію. Видати альбом просто так - означає роздарувати ті диски своїм друзям та знайомим і тішитись з того. А люди не купуватимуть його через те, що він не прорекламований, нерозкручений. Тому рухатимемося повільно, але впевнено: зробимо сингл, постараємось його ударно прокрутити хоча б у регіоні, а потім за зиму-весну скомплектуємо все це в альбом і, напевно, будемо видаватися.

 

- Я розумію, що за виступи на корпоративних вечірках непогано платять, але чи не думаєте ви давати більше таких концертів, як на День незалежності?

 

- Ми працюємо там, де є робота і можливість. Але насамперед хотів би сказати, що «Мері» - це не тільки група, це творча агенція «Maryland-promotion», котра займається організацією різних акцій. Акцію 23 серпня ц. р. у Львові, на якій виступали групи «Тартак», «Друга ріка», «Мері» і Таїсія Повалій, влаштувала саме агенція «Maryland». Крім того, такого ж масштабу акцію ми робили до Дня міста у Трускавці, організовуємо урочисте відкриття різних салонів тощо. Це наша паралельна творча діяльність, яку я не відокремлюю від «Мері», бо займаються нею ті самі люди. Просто в одній ситуації вони з гітарами на сцені, а в іншій - працюють в офісі як організатори різних акцій.

 

- Ваш гітарист Тарас Ших має чудові менеджерські здібності...

 

- Менеджерські здібності - гарне слово. Насправді Тарас, крім того, що гітарист, є ще й директором групи і директором агенції. І йому все це добре вдається. Так, із зими цьогоріч «Maryland» почав активно працювати, влаштовувати різні акції.

 

- Будучи такими вмілими організаторами, чому все-таки зостаєтеся у Львові?

 

- Я завжди хотів би залишатися у Львові. Оскільки літак до Києва летить годину і питання територіальної приналежності не є жодною проблемою. Просто в Києві крутяться значно більші гроші.

 

- Крім того, Київ приносить всеукраїнську популярність...

 

- Так сталося, що риба гниє з голови. І, без сумніву, щоб гучно заявити про себе, треба починати з Києва. Але досвід і праця в регіоні також нікуди не зникають: більшістю команд і виконавців, котрі сьогодні відомі, можемо пишатися, що вони вихідці із Львівщини. На жаль, у Львові існує проблема закритого міста. Його потрібно розконсервовувати. Бо все, що робиться у Львові, - адресовано лише Львову. Я скажу, що мені не завжди подобається львівська музика. Львів дав багато імпульсів для розвитку музики на боці: вона мала звідси вийти і в іншому місці розквітнути.

 

«Маркс, Енгельс, робітничий інтернаціонал»?

 

- У вас обох із Тарасом досить сильні характери. То хто лідер у вашій групі?

 

- Вважаю, непотрібно визначати лідерство. Я стою біля мікрофона, співаю, граю на гітарі, а Тарас грає на гітарі і є нашим директором. Тому думай, як хочеш. У нас, звичайно, є розподіл повноважень з точки зору різної роботи, але найважливіше - хороший кінцевий результат. А якими засобами це було зроблено - людям нецікаво. Вони прийшли подивитися шоу і послухати музику.

 

- А хто говорить своє остаточне слово у вирішенні будь-якого питання?

 

- Жодні рішення не приймаються одноосібно. Навіть стосовно творчості. Скажімо, я пишу пісні, але котрі з них виносити на публіку - рішення приймаємо разом. Так само й в організаційному плані щодо «Maryland». Тарас - директор, але завжди старається радитися з нами. До речі, хочеш бути оригінальною, Лесю? Не запитуй, чому наша група називається «Мері».

 

- Я, власне, не думала про це запитувати.

 

- Так? Ну й не будемо. То про що ми зараз?

 

- Чому група називається «Мері»? (Сміюся).

 

- Ніхто не знає. Історія тієї назви корінням сягає сивої давнини.

 

- Це, мабуть, якась абревіатура?

 

- Коли нас почали діставати журналісти, ми вирішили, що це абревіатура. І наш знайомий Богдан Процишин, трохи долучений до нашої агенції, у минулому кавеенщик з гарним почуттям гумору, зробив найгеніальніше розшифрування, від якого мені стало страшно. Знаєш, як розшифровується абревіатура «Мері»? Маркс, Енгельс, робітничий інтернаціонал. Ось так!

 

- Це - жах!

 

- Чому? Революція - завжди прекрасно, вона дає стряску. Інша справа - що після неї. До речі, на нашому сайті (www.merediany.com) треба зробити конкурс. Може, є ще якісь ерудовані люди, котрі запропонують власне розшифрування. Коли ми даємо інтерв’ю на радіо, нас завжди переслідує одна пані, яка долучається до тлумачення нашої абревіатури і пропонує варіанти: молоді, інтересні, розумні...

 

- А я сказала б: молоді, ерудовані або енергійні, розумні, інтелектуальні.

 

- Ну, щось таке. Просто, але красиво і приємно.

 

 

 

Розмову вела Леся ОЛЕНДІЙ, «МГ».