«Шлях до хаосу»

Могила Миколи Руденка на Байковому кладовищіАвтор - Ігор ГОЛОД

«Я дослідив цю невблаганну закономірність давно - понад чверть століття тому, - писав він 1975-го. - Іще радянські гастрономи були заповнені не лише «дарами моря» - на вітринах височіли апетитні гори ковбас. Та я вважав своїм громадянським обов’язком писати в ЦК про згубну небезпеку, що насувається з найближчих десятиліть. Обрав для себе гірку роль радянської Кассандри. Мене лякало не стільки падіння імперії, що демагогічно називає себе союзом, скільки трагедії мільйонів людей. Бо, на жаль, імперії падають не так, як, скажімо, валиться скирта соломи. Часом вона, імперія, своїм падінням калічить і винищує цілі покоління».

А одну зі своїх книг так і назвав - «Шлях до хаосу». Як у воду дивився, бо передбачив той спадок, що залишиться Україні від цього СРСР. А тим часом нинішній КПУ, яка веде свій родовід від КПРС, вистачає цинізму звинувачувати в усіх наших бідах незалежність країни.

«Був вірним сталінцем, - зізнався в одному інтерв’ю. - Багато написав присвячених вождю віршів, була навіть поема про Сталіна». Складати їх почав дитиною, друкувався у піонерських газетах, переміг у конкурсі наркомату освіти й вступив 1939-го на філфак Київського університету. Та провчився лише два місяці, бо був призваний до війська, оскільки приховав, що з восьми літ через травму перестав бачити на ліве око (1991-го осліп і на праве, та через півроку йому відкрилося ліве, яке не бачило 63 роки!).
Два роки прослужив рядовим, а напередодні війни закінчив курси політруків. 1941-го розривна куля роздробила йому кістки таза й хребта. Упродовж року лікувався у блокадному Ленінграді. Лікарі не сподівалися, що ходитиме. Зміг і навіть був політруком прифронтового госпіталю, демобілізувшись 1946-го в званні майора з орденами Червоної Зірки та Вітчизняної війни 1 ступеня й шістьма медалями на грудях, подався в літератори.

По темі: Журнал Forbes назвав найбільш високооплачуваних письменників

Після виходу 1947-го його збірки віршів «З походу» вступив до Спілки письменників України. Працював відповідальним секретарем видавництва «Радянський письменник», редактором журналу «Дніпро», секретарем парткому СПУ, був членом Київського міськкому КПУ. Але з 1950-го вже не обіймав посад, позбувшись привілеїв радянського істеблішменту через свою відмову підписувати негативні характеристики на письменників-євреїв, на підставі яких розстрілювали його колег.

П’ятниця, 9 квітня 2004 р. 6 сторінка

Продовження: «Прощай, Марксе!»

Повернутися до списку публікацій



Архів новин

Кино: новости, рецензии, обзоры

<<< Грудень 2018 >>>
ПнВтСрЧтПтСбНд
          1 2
3 4 5 6 7 8 9
10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23
24 25 26 27 28 29 30
31            

Попередні новини