Про дух, що тіло рве до бою...

Про дух, що тіло рве до бою...

П’ятниця, 6 серпня 2004 р.  / 11 сторінка

Стрілецький тирСьогодні заслуженому тренерові України та СРСР, багаторічному доцентові кафедри фізвиховання Львівського національного медичного університету імені Д. Галицького Михайлові Кронідовичу Хусківадзе минає 85 років.

Пам’ятаю, як п’ять років тому на 80-ліття у стрілецькому тирі медуніверситету - головному місці перебування ювіляра впродовж багатьох останніх років - проходили урочистості-вітання легендарної людини. Прибуло чимало гостей - керівники вузу, спорткерівники, численні вихованці знаменитого тренера. Були квіти і подарунки, теплі слова... Ювіляр їх чемно слухав, але, здавалося, Михайло Кронідович чекає, коли все завершиться і він знову зможе зайнятися улюбленою справою, від якої його відірвали.

85 років - уже чималий шмат життя, з висоти якого можна писати цікаві повісті. Скільки усього відбулося за ці літа! Кадровий офіцер, який зустрів війну командиром окремого мінометного батальйону. У бою під Москвою, поблизу Волоколамська, тривали запеклі бої, в одному з яких ворожою міною, що вибухнула поруч, поранило руку й обидві ноги. Значна втрата крові, місяць не приходив до тями. Його двічі оперували під наркозом, а втретє - «наживо», бо могло не витримати серце. Закінчилося усе ампутацією кисті лівої руки та ступні... 200 днів у шпиталях, операції, перев’язки... Він рвався на фронт, а його призначили викладачем мінної справи.

Отак почав учити стріляти інших. А в 31 рік став майстром спорту зі стрільби з пістолета. 1960-го зацікавився луком і вирішив вступити до інституту фізкультури, щоб пізнати методику тренувань. Довелось отримувати дозвіл аж у Москві, щоб 42-літнього інваліда прийняли на навчання. У студентські роки вдруге виконав норму майстра спорту - цього разу в стрільбі з лука. Сам собі зробив протез, аби можна було утримувати лук. Його ідеї й експерименти в техніці стрільби з лука тривалий час не мали належного визнання, доки він не довів їх перевагу, ставши чемпіоном України. А згодом його методику підтвердили численні успіхи учнів і послідовників.

Фанатична працьовитість Хусківадзе породила чимало легенд, які люблять оповідати його учні й колеги. Чого вартує випадок, коли з переломом ноги його привозили у тир, бо він готував свого підопічного - І. Прокопіва - до чемпіонату Європи. Свят, хвороб чи відпусток для нього не існує - лише робота.

Це він, розпочавши з «абетки», навчив влучно стріляти студентку стоматологічного факультету Валентину Ковпан, яка стала призером Олімпійських ігор, чемпіонкою Європи, рекордсменкою світу. Через його руки пройшли сотні спортсменів - заслужених і просто майстрів спорту, десятки чемпіонів і рекордсменів, заслужених тренерів, що працюють нині по всьому світові.

Років 15 тому Михайло Хусківадзе став ініціатором розвитку інвалідного спорту в Україні. Сам інвалід, він добре розумів, як важливо людям із фізичними вадами чи обмеженнями мати свої захоплення, постійно вдосконалюватися і почуватися повноцінними. У себе, у медуніверситеті, створив секцію із стрільби з лука для інвалідів. Згодом його нові учні стали членами збірної України, почали виступати на престижних міжнародних змаганнях і привозити звідти звання й медалі, брати участь у Параолімпійських іграх.

Він часто втомлюється, бо людські сили не безмежні. Так само переживає за своїх вихованців, як і на початку тренерської діяльності. Але дух цього грузина, що прикипів до галицької землі та її людей, невичерпний. І дай йому, Боже, здоров’я ще на багато літ!

Іван ЯРЕМКО

Повернутися до списку публікацій



Архів новин

Кино: новости, рецензии, обзоры

<<< Липень 2020 >>>
ПнВтСрЧтПтСбНд
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31    

Попередні новини