Стрийське «золото» Толочка

Стрийське «золото» Толочка

П’ятниця, 25 червня 2004 р. / 11 сторінка

ФутболБронзовий призер «Карпат-98» цього сезону гратиме проти нинішніх карпатівців... у першій лізі

На фоні провального виступу львівських «Карпат» усіх прихильників футболу вразив успіх клубу «Газовик-Скала» зі Стрия, який за тур до фінішу чемпіонату України в другій лізі виборов путівку до першої ліги. Однією зі складових успіху команди стала вдала гра його основного плеймейкера, 35-річного капітана стриян майстра спорту Романа Толочка, котрий, як й обіцяв, після завершення сезону завітав у гості до «МГ».

Третього липня - нагородження

- Романе, перемогу встиг відсвяткувати?

- Відразу ж після останньої гри чемпіонату, у якій ми перемогли тернопільську «Ниву» з переконливими рахунком 6:0, усією командою разом із тренерами та керівництвом клубу заїхали на бенкет неподалік Стрия.

- Коли вручатимуть вам «малі золоті» медалі як переможцям західної зони другої ліги України?

- До першого липня ми у відпустці. А на третє число заплановано урочистості з тієї нагоди у Стрийському міському будинку культури. До Стрия цього дня завітає президент Професійної футбольної ліги Равіль Сафіулін.

- «Газовик-Скала» став першим клубом, з яким ти виборов перше місце?

- Справді. З «Карпатами» 1998 року вигравав бронзові медалі чемпіонату країни у вищій лізі. З іншими командами, за які виступав, - «Прикарпаття» (Івано-Франківськ), «Галичина» (Дрогобич), «Печ» (Угорщина), «Волинь» (Луцьк) - призером не був.

- До речі, пригадай, як виник варіант зі стрийським клубом?

- Мене орендувала «Волинь», а контракт був із «Карпатами». Згодом, коли «Волинь» виявила бажання продовжити термін оренди, керівництво львівського клубу запросило за мене більші гроші, а Луцьк не захотів платити. Знаючи ситуацію, наставник стриян Богдан Бандура запропонував пограти за його команду в другій лізі. Я погодився.

- Довго вагався, приймаючи рішення, адже другу лігу не порівняти з вищою?

- Ні. Завершувати кар’єру футболіста не хотілося, бо відчував у собі сили гравця. А в Стрию формувався боєздатний колектив. Тому вирішив допомогти стрийській команді, поділитися набутим досвідом із молодими футболістами «Газовика-Скали».

Капітаном обрали поза очі

- Тебе відразу ж обрали капітаном?

- Перед першою грою чемпіонату із тернопільською «Нивою» на тренувальній базі в Лисовичах, що біля Стрия, зібралася команда, і колектив обрав мене капітаном, хоча я у цей час лікувався у Львові. Мені зателефонував Богдан Бандура і привітав із посадою капітана.

- Після першого кола ваша команда була четвертою, хоча від лідера її відділяло всього три очки. У другій частині чемпіонату вона почала усіх обігрувати. Чим це зумовлено?

- На початках про високі завдання ніхто не говорив: треба було потрапити в п’ятірку кращих. Згодом, узимку, пройшли повноцінні тренувальні збори й у другому колі розкрився справжній потенціал нашої команди. Ще і своїх головних конкурентів - «Поділля» (Хмельницький), «Техно-Центр» (Рогатин), «Раву» (Рава-Руська), «Ниву» (Тернопіль) приймали вдома, де за підтримки вболівальників не мали права програти. У першому колі з ними, окрім «Ниви», зіграли вдало. Тому й спробували вибороти перше місце, а разом із ним - єдину путівку до першої ліги.

- Знаю, що ви тренувалися на львівському стадіоні «Кінескоп». Проте цей факт не заважав вам відмінно грати на полі стрийського стадіону «Сокіл»...

- Не сказав би, що поле у Стрию для нас було чужим. Зазвичай за два дні до гри ми заїжджали на базу в Лисовичі й тренувалися на стрийському «Соколі». На львівському «Кінескопі» також добра якість газону, бо за ним люди доглядають. Так що з тим проблем не було.

- Стрийські футболісти (Мачоган, Мубінов, Вітів, Ніканович та інші) приїжджали на тренування до Львова?

- Так.

Позицію плеймейкера не мінятиму

- У першій лізі навантаження зростуть?

- Без сумніву. Багатьом хлопцям буде важче, адже більшість із них ніколи не грали в першій лізі. Тут і роз’їзди будуть тривалішими, бо майже всі команди-учасниці з центру, Півдня та Сходу України та їхні гравці на голову сильніші.

- Наскільки фізично готовий до збільшення навантажень, адже роки усе ж таки беруть своє?

- Розумію це і тому веду здоровий спосіб життя, аби довше затриматися у футболі як гравець. Передусім сам готуюся до виступу в першій лізі. Набутий досвід повинен допомогти мені, щоб мати належний вигляд усі 90 хвилин гри. Хоча визнаю - буде важко. У кожній команді багато молоді, котра прагне себе проявити.

- Можливо, позицію центрального півзахисника зміниш?

- Ні, я з юних літ грав у півзахисті, там гратиму й надалі.

- Цікаво, від чого більше отримуєш задоволення: коли сам забиваєш, чи коли забивають партнери після твоїх передач?

- Тішуся, коли віддав результативний пас. Хоча не приховую, що й голи люблю забивати.

- З ким із партнерів взаємодієш на полі найкраще?

- Однозначно - з Любомиром Вовчуком, з яким довгий час грав у «Карпатах». За рік у Стрию порозумівся, схоже, з усіма колегами в команді.

- Маючи за плечима чималий досвід футболіста, яку б із ланок нинішньої «Газовик-Скали» ти підсилив?

- Кожній із ланок команди не завадило б ще по два вправні виконавці.

Що за футбол без «чоловічих» розмов?

- Як тобі стрийські вболівальники й атмосфера під час домашніх матчів?

- Приємно грати за переповнених трибун. У Стрию на кожен матч приходило по 7-8 тис. уболівальників, перетворюючи кожну гру на свято. Тому, користуючись нагодою, дякую усім прихильникам нашої команди й обіцяю, що в першій лізі докладемо усіх зусиль, аби знову тішити їх перемогами.

- Не можу не спитати в капітана про атмосферу в колективі.

- Чудова, дружня. Молоді хлопці просто прислухаються до порад старших колег, практично не має непорозумінь.

- Навіть у роздягальні немає «чоловічих» розмов?

- Звісно, були. Але це нормальне явище, так є в усьому футбольному світі. Не подумай, що ми влаштовуємо бійки, просто інколи відбувається розмова на підвищених тонах.

- Романе, чи погоджуєшся з моєю думкою про те, що рівень другої ліги України низький?

- Коли я починав грати у футбол і виступав за команду Івано-Франківська, котра перебувала в другій лізі союзного чемпіонату, тодішні колективи мали значно вищий рівень від нинішніх. Зараз показник знизився. Багато молоді має бажання грати, та бракує майстерності. Добре, що легіонерів у другій лізі задіювати не можна. Тому є надія, що з молодих хлопців із часом виростуть вправні майстри.

- Контракт із «Газовиком-Скалою» закінчується 1 липня. Готовий його продовжити?

- Без сумніву, вислухаю усі пропозиції керівництва стрийського клубу.

Дружина вчиться, син - відпочиває

- Як проведеш коротку відпустку?

- Буду у Львові. У дружини сесія, вона здобуває економічну освіту у «Львівській політехніці». Старший син Остап закінчив п’ятий клас спецшколи «Карпати» й поїхав відпочивати на Шацькі озера, молодший ходить у садок. У середині липня Остап (грає, як тато у молоді роки, на позиції правого півзахисника. - Р. Ц.) у складі команди СДЮШОР «Карпати» поїде в Данію на престижний міжнародний турнір.

- Для дружини це буде друга освіта?

- Так. Вона працює медичною сестрою у дитячій клінічній лікарні на вулиці Пилипа Орлика.

- Як часто бувала на матчах у Стрию?

- У першому колі майже на кожній грі була разом з дітьми, у другому - трохи рідше. Також тато і мама були частими гостями на стрийському стадіоні.

- Романе, чи задумувався над тим, чим займатимешся після завершення кар’єри гравця?

- Наразі ще хочу пограти, а згодом - планую тренувати. Навіть цікавився у свого колеги Олега Лужного, котрий недавно гостював у Львові, про тренера «Арсенала» Арсена Венгера, під керівництвом якого Лужний виступав і став чемпіоном Англії. Олег сказав, що Венгер насамперед сильний психолог, а потім - тренер.

- Цікаво, чи ти і Вовчук - як найдосвідченіші гравці «Газовика-Скали» - підказуєте щось своєму молодому наставнику Богданові Бандурі?

- Спілкуємся з Бандурою дуже часто, обговорюємо різні ігрові моменти. Йому цікаво почути нашу точку зору на той чи інший епізод. Поради не даємо, бо в нього є свої помічники в тренерському штабі. Але до наших думок Бандура прислухається. Водночас він зростає як тренер. Перший вагомий успіх - перемога стриян у другій лізі.

- Що говорить тренер у роздягальні під час перерви, коли команда програла перший тайм?

- Пригадую випадок під час нашого домашнього матчу з київським «Динамо-3», коли ми програвали (0:1). Богдан Бандура сказав: «Хлопці, погляньте, скільки людей сидить на трибунах, і задумайтеся на мить, для кого ми граємо. Якщо наблизилися до першого місця, то за нього треба чіплятися руками й ногами». Після цих слів ми вийшли на поле, забили два м’ячі й перемогли - 2:1.

- Чи існує якийсь ритуал у стрийській команді перед виходом на поле?

- У роздягальні - гробова тиша майже тридцять секунд доти, доки тренер не дасть команду «пішли».

- Ти стежив за виступами «Карпат» цього року. Які, на твій погляд, причини провального виступу львівської команди?

- Не було стабільного складу, гравців брали - відраховували. Тому не сформувався той боєздатний колектив, котрий потрібен в ігрових видах спорту. Це визнають і не приховують мої колеги, які грали в цьому сезоні за «Карпати». Тепер повернутися у вищу лігу львів’янам буде дуже складно.

- З ким із наших гравців, котрі грають у різних клубах України, ти спілкуєшся найчастіше?

- Із Сашком Чижевським, Богданом Стронціцьким, Ігорем Лучкевичем, Володимиром Шараном. З нинішніми карпатівцями Сергієм Мізіним, Мацеєм Налєпою, які навряд чи залишаться у Львові.

Роман ЦЮНЯК, «МГ»

Повернутися до списку публікацій



Архів новин

Кино: новости, рецензии, обзоры

<<< Липень 2020 >>>
ПнВтСрЧтПтСбНд
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31    

Попередні новини