Притулок для собак і котів залишається

Притулок для собак і котів залишається

П’ятниця, 20 cерпня 2004 р. / 11 сторінка

СобакиДнями Львівське товариство захисту тварин виграло процес: господарський суд Личаківського району м. Львова визнав за ним право власності на будівлі, у яких розміщений притулок для тварин

Він побудований на кошти англійського товариства Всесвітнього захисту тварин 1991 року: 13 тисяч доларів передали тодішній голові львівського товариства Міляді Боровській. Селищна рада Брюхович дозволила опікунці тварин приватизувати господарські будівлі. Кажуть, не без задньої думки, що після її смерті вони відійдуть до ради. Захисники тварин вважають, що керівництво селища розправилося б із ними безжально, бо, як повідомила представниця товариства Галина Орленко, уже знайшлися покупці, які мали намір придбати територію притулку для якихось своїх потреб. Сьогодні тут на утриманні - 150 собак і 33 коти.

Дехто презирливо посміхається: а чи потрібен такий притулок? «Про це варто б запитати людей, які переступають його поріг, - каже Галина Орленко. - У нас беруть собак для охорони підприємств, обійсть. Трапляються і породисті - ротвейлери чи боксери, господарі яких повиганяли з дому лише тому, що їм виповнилось, скажімо, 9 літ і тепер вони вже стали їм непотрібні. Але є люди, які й таких старих собак беруть. Якщо не знаходиться господар для пса-перестарка, то він принаймні у нас має можливість спокійно дожити».

Доглядає братів менших двоє осіб: одна з них пильнує вариво, готуючи два баки їжі (в одному каша, у другому - м’ясо). Рогатинський комбінат з Івано-Франківщини постачає для притулку свинину і нереалізовану ковбасу.

Тут важкі умови праці: природного газу нема, а воду доводиться черпати відром із криниці. Бракує й робочої сили. Товариство неодноразово давало в газеті оголошення про те, що потрібні працівники, які доглядали б тварин, виготовляли для них будки, бо їх катастрофічно не вистачає. Утім, світ не без добрих людей. Адже це за кошти львів’ян упродовж 11 літ існує притулок. Пожертви майже щодня збирає біля магазину «Роксолана» голова Львівського товариства захисту тварин Валентина Павликовська.

Тож, можливо, колись і ми ставитимемось до тварин так, як, наприклад, англійці. Один літератор, побувавши в Англії, писав: «Коли лондонець називає свого тер’єра улюбленим членом сім’ї, то це зовсім не метафора. Французів або німців переважно дивує, що в англійських родинах тварини посідають вище становище, ніж діти... Якщо бульдогу або сетеру дають хорошу м’ясну вечерю, то діти, які обідають у школі, отримують ввечері лише шматок хліба з консервованими бобами та горнятко чаю. Австралійські чиновники ніяк не збагнуть, чому сім’ї британських емігрантів готові піти на великі витрати, пов’язані з карантином для своїх котів та собак, замість того, щоб залишити їх в Англії, а в Астралії придбати інших. Однак англійцю подібне і на думку не спаде. Для нього це все одно, що кинути напризволяще власну дитину. Щоб не задавити цуценя чи кошеня, лондонський водій без вагань скерує машину на ліхтарний стовп або, ризикуючи життям, вріжеться в стіну. Під час прогулянки у дощовий день англієць часто тримає парасолю не над головою, а несе її у витягнутій руці, щоб краплини не потрапляли на собаку. Людині, яка не любить домашніх тварин, важко завоювати симпатію англійців. І навпаки. Якщо приходиш в гості, а величезний дог радісно кидається тобі лапами на плечі, не варто журитись над вимазаним костюмом. Англійці переконані, що собака здатен безпомилково розпізнати характер людини, яку бачить вперше.

Слухаючи розповіді про блокаду Ленінграда під час Другої світової війни, англійці розпитували: «Як переносили голод коти і собаки, особливо ті, що залишились без господарів? Чи видавали для них продовольчі картки?»...

Леся БЕРНАКЕВИЧ

Повернутися до списку публікацій



Архів новин

Кино: новости, рецензии, обзоры

<<< Липень 2020 >>>
ПнВтСрЧтПтСбНд
    1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 24 25 26
27 28 29 30 31    

Попередні новини