Чого очікувати від Любомира Буняка під час президентських перегонів?

Чого очікувати від Любомира Буняка під час президентських перегонів?

Серпень 2004 р. / 4 сторінка

Любомир БунякУ новітній політичній історії України зафіксовано чимало прикладів, коли результати різноманітних виборів вважалися алогічними. Алогічною видавалася 2002 року й перемога на виборах міського голови Львова Любомира Буняка.

Відома лише вузькому колові професіоналів людина, директор нафтогону з радянською назвою «Дружба» завдяки іміджу господарника-патріота та низці популістських гасел зумів залишити позаду, здавалося, «вічного» львівського мера Василя Куйбіду. Чимало львів’ян віддали свої голоси Бунякові із суто прагматичних мотивів - уперше на посаду мера кандидувала людина, програма якої складалася з переліку лише нагальних економічних та соціальних проблем міста. Місто втомилося від інтелігента Куйбіди і його численних нереалізованих проектів. Буняк (чи його команда) вирахували єдиний шанс із тисячі: виявляється, аби стати мером Львова, достатньо пообіцяти громаді вирішити проблему водопостачання.

Звичайно, така оцінка схематична і не відтворює усієї палітри мотивації виборця, який надав перевагу Бунякові перед Куйбідою. Однак симптоматичним є інше: уперше львівська громада вирішила голосувати прагматично, засвідчивши свою втому від ідеології, емоцій, частково і від того, що зветься «галицьким патріотизмом». Себто ризикнула, аби через два роки визнати: образ мера-господарника, створений перед виборами групою кваліфікованих технологів, за два роки так і не став «своїм» для більшості львів’ян. Любомир Буняк, через своєрідну «твердолобість» та відсутність дипломатичних задатків, не здатен зрозуміло пояснити виборцеві навіть те, що реально робиться ним і його командою на користь міста. Міський голова фактично власноруч ізолював себе від громади, що дозволило багатьом його опонентам постійно твердити про абсолютну бездіяльність Буняка навіть у стратегічно важливих для нього сферах.

За два роки на адресу львівського мера пролунало достатньо звинувачень, аби поставити під сумнів не лише його кваліфікацію як міського голови, а і його адекватність як людини. Львівські ЗМІ, характеризуючи Любомира Буняка, зазвичай апелюють до низки конфліктів, пов’язаних із ним. Проте відносини міського голови із журналістами, скнилівська трагедія, самогубство Шендрика, протистояння з міською радою, «війна» з Я.Кендзьором та багато іншого - це лише штрихи до портрета Буняка-мера, до того ж сформовані або вороже налаштованими до нього мас-медіа, або опонентами міського голови. Реальний образ, суть цієї людини формують загалом три особливості: уміння досягати свого будь-якою ціною, патологічне несприйняття іншої, відмінної від його позиції і схильність до несподіваних кулуарних домовленостей та інтриг.

Буняк ніколи не грає у чужі ігри. Більше того, він практично не потребує партнерів. Хіба що ситуативних. Аби досягти мети. Так було під час його передвиборної кампанії. Команда мера зрозуміла, що противагою Куйбіді з Ющенком можуть бути лише емоційні та відверті політики. Ними стали Юлія Тимошенко й Тарас Чорновіл. Рівень довіри до леді Ю. та експресивного й правдивого Чорновола традиційно високий у протестного електорату. Того, який завше йде на дільниці, попри погоду. Саме ці політики відіграли в перемозі Буняка важливу роль. Саме вони змусили виборця повірити в міф про господарника-патріота. Проте, як показали подальші події, цей союз не витримав перевірки часом. Міський голова стримано, але системно позбувався іміджу людини із середовища БЮТу, а Тарас Чорновіл згодом став одним із найзапекліших опонентів мера.

Буняк звик грати лише свою гру. Він не погребує нічим, аби домогтися свого. На початку мерства, коли не пішли відносини з «Нашою Україною», міський голова тяжів до «Нашого Львова». Групу вважали єдиною, яка підтримує мера. Праві одразу ж заговорили про «есдепізацію» мерії. Проте 25 вересня Буняк несподівано виносить на сесію у присутності Віктора Ющенка питання про недовіру Мирославові Хом’яку, неформальному лідерові «НЛ», тоді голові міської ДПІ. В обмін міський голова отримав голосування «Нашої України» за відхилення протесту прокурора Львова щодо земельних аукціонів. Буняк довів, що принципи для нього - річ відносна. «Наша Україна» цим голосуванням практично запустила відлік часу до трагедії Шендрика. Буняк не звик, коли йому диктують умови.

Першим це відчув Ярослав Кендзьор. Злі язики твердять, що конфлікт нардепа з мером розпочався з простого: після виборів Любомир Буняк відмовився призначати чи залишати на посадах «рухівських» чиновників. Одразу ж після виборів своїх посад позбулися члени НРУ Богдан Бедрило (звільнений із посади директора МКП «Львівелектротранс») та Зіновій Гузар (позбувся посади начальника управління охорони здоров’я Львівської міськради). Перманентний конфлікт ще з одним «рухівцем», депутатом міськради і головою Сихівської райдержадміністрації Іваном Рудницьким, котрий категорично не погоджувався з новою системою розрахунків за оплату комунальних послуг, яку запровадила мерія, призвів до того, що Іван Іванович сам полишив посаду керівника району. Рудницького вважали «батьком» Сихівського району, який лише недавно виокремили з Галицького району міста.

Голова ЛКО НРУ не звик до такого поводження зі собою у мерії. Фактично Ярослав Кендзьор став ініціатором кампанії з відставки мера. За певних обставин він міг домогтися свого. Чимало депутатів міськради були готові ініціювати недовіру Бунякові. Однак націонал-патріотів знову підвела сумнозвісна політична доцільність. Київ визнав недоцільною війну з львівським мером напередодні президентських перегонів. Депутатам-«нашоукраїнцям» фактично заборонили критику міського голови. Скажімо, останні коментарі голови ЛМО УНП Юрія Кужелюка на адресу мерії є прикладом виваженості та толерантності. Ще півроку тому тональність цих висловлювань була діаметрально протилежною. «Заспокоївся» і Зіновій Гузар, котрого призначили головним лікарем 8-ї лікарні. Іван Рудницький став заступником директора ринку «Шувар». Дошкульною критикою мера досі займається лише Богдан Бедрило, який після звільнення з посади керівника «Львівелектротрансу» очолив ЛМО НРУ. Але це більше схоже на «корпоративне однодумство», притаманне середовищу НРУ, аніж на принципову позицію.

Однак це зовсім не означає, що Буняк повністю «ліг» під «НУ». Людей із його характером, напевне, нудить він таких думок. Він просто вчергове використав ситуацію з вигодою для себе. Дарма, що багато «нашоукраїнців», зціпивши зуби, чекають листопада. Буняк це розуміє. Він тричі, доки не прокукурікав півень 1 листопада, встиг просигналити про це владі. Уперше, коли в ефірі «5 каналу» ухилився від відповіді, чи підтримуватиме він Віктора Ющенка на виборах. Удруге, коли на цьому ж телеканалі не сформулював свого ставлення до реверсного використання нафтогону «Одеса-Броди» (от вам і патріот-господарник!). Утретє, коли на початку липня настійливо прагнув потрапити до кабінету голови Адміністрації Президента Віктора Медведчука.

Історія Любомира Буняка - це історія типового «червоного» директора, якому всміхнулася доля, хоча, радше, зіронізувала. Політична кар’єра мера Львова чимось схожа на політичне сходження на вершину українського владного олімпу Леоніда Кучми. Те ж несподіване обрання, завищена самооцінка, недовіра до партнерів, лавірування між різними політичними центрами, принципова безпринципність і т.д. Якщо, за висловом Володимира Литвина, «епоха Кучми завершується», то політична кар’єра львівського мера також прямує на «захід». Йому не пробачать після президентських виборів багатьох принижень політики з протилежних таборів. А сам Буняк ніколи не стане на чиюсь сторону «обома ногами». Бо вважає себе самодостатнім, а отже, просити повинні його, а не він має проситися.

Ярослав КЕНДЗЬОР, народний депутат України, голова ЛКО НРУ:

«Позиція Любомира Буняка стосовно президентських виборів перебуватиме у гармонії з його загальною поведінкою та позицією. Міський голова Львова, громада якого на 80% одностайно підтримує Віктора Ющенка, досі не спромігся висловити вголос, публічно своєї позиції. Адже він, як обранець міської громади, уже давно мав би заявити, що він, як і громада, котра його обрала, також підтримує Віктора Ющенка й робитиме все для того, аби Віктор Андрійович переміг на цих виборах.

Любомир Буняк - людина з подвійною мораллю. Можна навести безліч прикладів, ось хоча б лобіювання реверсного використання нафтопроводу «Одеса-Броди» (тобто лобіювання російських інтересів). Буняк - людина, яка «зав’язана» на «есдеках», оскільки незаперечним фактом є його зусилля для формування «есдеківської» депутатської групи в міськраді «Наш Львів».

Для президентських виборів постать Буняка у Львові є дуже небезпечною. Цей чоловік не буде працювати на Віктора Ющенка. Відверто проти Ющенка він не працюватиме, оскільки міська громада зітре його на порох. А тихцем створити якусь гидоту Любомир Буняк обов’язково наважиться».

Андрій СТЕЦЬКІВ, депутат Львівської міської ради, керівник групи ПРП у фракції «Наша Україна»:

«Любомир Буняк завше заявляє, що він не є політичною людиною. Але, на мою думку, він є дуже, дуже обережна політична постать. Гадаю, міський голова Львова на цих президентських виборах буде дуже обережно поводитись. Він змушений рахуватися з уподобаннями львів’ян, котрі більшістю голосів підтримають Віктора Ющенка. З іншого боку, Любомир Буняк змушений лавірувати поміж можливими громом та блискавками, які падатимуть на нього з Києва, зокрема - від Януковича. Маю на увазі бюджетні «палиці в колеса», які можуть ізолювати Львів від загальних економічних та господарських процесів.

Тому Буняк намагатиметься максимально відходити від можливої публічної підтримки того чи іншого кандидата, не ставитиме перешкод для відкритої агітації, скажімо, за Ющенка чи Януковича. Не думаю, що до жовтня Л. Буняк висловить публічно свої уподобання. Хоча мені й здається, що міський голова більше симпатизує Ющенкові, але сумніваюся, що він стане відкритим прихильником Віктора Андрійовича».

Кость БОНДАРЕНКО, політолог:

«Було б найоптимальніше, якби Любомир Буняк зайняв нейтральну позицію і продемонстрував: як органи державної влади, особливо місцевого самоврядування, повинні реагувати на президентські вибори. Тобто - ніяк не реагувати. Вибори є виборами, а місцеве самоврядування - місцевим самоврядуванням. Міський голова не повинен демонструвати прихильність до того чи іншого кандидата, а цілковитий нейтралітет, демонструвати зацікавленість лише в розвиткові, скажімо, бізнес-проектів для Львова. Йому потрібно демонструвати насамперед якості господарника, а не підтримувати того чи іншого кандидата. Любомир Буняк повинен зайняти позицію нейтралітету і постійно демонструвати її, аби навіть поставити себе у приклад іншим представникам місцевого самоврядування.

Я думаю, що Любомир Буняк поводитиметься саме так, оскільки він є людиною, котрій більше личить займатися господарськими справами. А те, що його критикують народні депутати від Львівщини за те, що він не висловився на підтримку Віктора Ющенка, - результат того, що всі ці парламентарі входять до «Нашої України». Любомир Буняк виграв вибори міського голови Львова без підтримки «Нашої України», тому він не має жодних моральних зобов’язань перед блоком Віктора Ющенка».

Ігор БАЛИНСЬКИЙ, Тарас КУХАР, Західна інформаційна корпорація.

Повернутися до списку публікацій



Архів новин

Кино: новости, рецензии, обзоры

<<< Вересень 2020 >>>
ПнВтСрЧтПтСбНд
  1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28 29 30        

Попередні новини