Мінна оаза в Брюховичах

Мінна оаза в Брюховичах


Четвер, 20 травня 2004 р. 4 сторінка
 

Міна
Ольга КУЩІЙ, Ірена ТЕРШАК, Валерій САГАЙДАК
 
Найбільший у ЗахОК склад боєприпасів у Брюховичах загрожує усьому Львову. Щотижня його розстрілюють салютами...
 
Військові склади з боєприпасами небезпечно причаїлися у лісовому масиві між Львовом і Брюховичами ще з часів Другої світової війни. І якщо про можливість трагедії останні півстоліття говорили хіба що гіпотетично - переважно військові під час навчань, то після недавніх вибухів на складах в Артемівську й Новобогданівці бікфордів шнур, на якому сидять сотні тисяч львів’ян і мешканців Брюховичів, не здається уже таким бутафорним.
 
Екскурсія Марчука вразила начальство
 
Цифри втрат - людських і матеріальних - у Новобогданівці і в Артемівську вже відомі. Лише в Новобогданівці матеріальні збитки сягнули понад 2,5 млрд. грн.! Баз із боєприпасами більше немає. Натомість є міф про смертників у погонах із недопалками масового ураження і відвертість міністра оборони Євгена Марчука про те, що склади в Новобогданівці були одними з найкраще організованих в Україні, тоді, як інші 184 є потенційною загрозою, особливо ті, що розташовані поблизу населених пунктів.
 
І якщо від Новобогданівки до складів було 5-6 км, чим дотримано певних норм безпеки, і військові тепер з полегшенням зітхають, що там лише п’ять осіб загинуло, то брюховицький арсенал (а це - 144 га площі і понад 4,5 км за периметром) з усіх боків обкладений житловими будинками. А до львівської міської Ратуші - 6,5 км.
 
У статті «Брюховицький АЕС» («МГ», 13.05.04 р.) ми вже вказували, що бойовий запас у брюховицьких лісах є найбільшим на території ЗахОК. А 54 тисячі тонн боєприпасів, або 2700 умовних вагонів (із них 76 вагонів - реактивні снаряди «Град» із дальністю польоту 18 км), смертоносним вантажем зберігаються за колючим дротом у загрозливій близькості з мирним життям.
 
Свою тривогу з приводу такого співіснування уже не приховують і військові. А в понеділок із проблеми брюховицьких складів висловився навіть Євген Марчук.
 
- Будучи недавно у Львові, - сказав він, - я привіз голів облдержадміністрації, облради, мера міста в Брюховичі, і коли показав їм стан бази, а також те, що діється навколо неї, то вони, мало скажу, - були вражені. Житлові будинки в деяких місцях прямо напирають на склади. А зараз із землі солдати вже не просто перекладають снаряди з місця на місце, а мінери витягують їх і розміновують. Абсурд, коли така база сусідує із великим містом і селищем, бо загроза населенню є дуже великою.
 
Керівництво ЗахОК журналістів заздалегідь попередило, що на базу нікого з цивільних не допускають. Тож ми вирішили пройтися шляхом, який, за словами міністра оборони, так дуже вразив керівників області.
 
Запам’ятовується останній феєрверк...
 
Зізнаємось, і ми отримали не менші враження, особливо в місцині, яку в Брюховичах називають «полем чудес». До початку 90-х років тут, на вул. Сосновій, ще діяв дитячий табір відпочинку ім. Ю. Гагаріна ПрикВО. Й один із нас у дитинстві кілька разів відпочивав там. Те, що табір межує - паркан в паркан - із якоюсь військовою частиною, бачили всі - і діти, і вихователі. Але що там - за колючим дротом - не здогадувалися.
 
Тепер же територія, де колись відпочивали влітку тисячі (!) дітлахів, засіяна котеджами й особняками. Причому такими, що далеко не всі батьки області зможуть спорудити на свої доходи.
 
Знайомимося із жінкою, що порпається на городі біля двоповерхового будинку (одного з найскромніших). Марія Кулеба розповідає, що тут живе три сім’ї. Будинок державний, зведений нафтопроводом «Дружба», коли ще там працював нинішній мер Львова Любомир Буняк. Неподалік відомство почало споруджувати ще один, але «Буняка забрали керувати в Ратушу», і будівництво заморозили.
 
Про небезпечне співіснування поруч зі складами, за словами п. Марії, ні вона, ні сусіди не знали, допоки не прочитали про це у львівських газетах. І зізналась, що тепер від цього їм не по собі: «Ви бачили б, що тут відбувається по п’ятницях-неділях. Вечорами все небо вкривається салютами - і ніхто тутешніх мешканців не попереджав, що поруч склади».
 
«Тут такі феєрверки влаштовують, що у Львові їх не бачили, - каже інша жінка. - Вивалять на вулицю п’яними компаніями і пішла гулянка - увесь ліс й околиці засипають ракетами. Салюти пускають і в бік бази. А міліція, якщо і з’явиться, то хіба з ними по 100 грамів пропустять у «кабаку». Та ще й на нас нагримати можуть, щоб не заважали людям спокійно веселитися на викуплених територіях».
 
Про небезпечне сусідство із базою, як з’ясувалося, не знали в багатьох будинках. Переважно на початку 90-х тут надавали ділянки під забудови для працівників львівських підприємств «Світоч», завод «РЕМА».
 
- Коли нашим сім’ям на заводі дали місце під будинок, - сказала п. Ольга, - ніхто й словом не прохопився про ці військові склади. А ми раді були нарешті своєму кутку. Чули цими днями виступ Генерального прокурора, що, за результатами їхніх перевірок, на усіх базах - розвал. У нас сподівання тепер лише на Бога. Бо, коли, не доведи Господи, щось станеться тут, при таких запасах навіть не знаю, чи вціліє навколо хоч один будинок».
 
Але більшість місцевих мешканців просто сахалася від нас. «Ви що, не бачите, хто тут оселився?» - нервово кинув один із чоловіків. «Хто?» - наївно запитуємо. «Рекетня і великі люди. Чи ви думаєте, що на скромну зарплату такі палаци можна собі збудувати?» - і зачинив перед нами хвіртку.
 
«Приватна власність. Бомбардувати заборонено!»
 
Безумовно, між державними будинками та котеджами з «поля чудес» - непорівнянний контраст. «Усю зиму той котедж будували, - розповідає одна з жінок. - Ми спати не могли від гуркоту самоскидів і тракторів. Раніше на «маршрутку» навпростець ходили, а тепер кроку туди не ступи - усе приватизували: і поле, і ліс. Нам городів там не давали - заборонено, а тут озера навіть продали. У газетах ми вичитали, що від складів боєприпасів повинні будь-які цивільні об’єкти будувати на відстані 3-5 км, а тут - забирай, що сподобається, деякі навіть військовий паркан відсунули».
 
Цікавимось, чому цей райончик назвали «полем чудес»? Більшість вважає - через аналогію із популярною передачею, де за одну секунду можна стати мільйонером. А один дідусь, сміючись, пояснив: «А це як у Буратіно, п’ять монет «зарплати» в землю закопав - і маєш палац». «Тут не закопують, - по-філософськи додав інший, - тут поспішають вкласти, бо хто його знає, що після президентських виборів буде. І взагалі, ми називаємо цей район не «полем чудес», а новітньою Каліфорнією»...
 
Нам радили не йти туди, тим паче зі своїми «дурними запитаннями»: «Там кожний будинок якщо не вовкодави охороняють, то бритоголові». І все ж ми ризикнули. Бо рідко де зустрінеш в Україні такі котеджі-красені. Кожний за своїм індивідуальним проектом. Згадуємо, що колись тут дітлахами купалися в озері. Тепер лише подивилися на нього з-за високого паркана з попереджувальною табличкою «Приватна власність. Об’єкт - під охороною». І, мабуть, для більшої наочності - на бережку - кремезний чоловік із собакою-кавказцем. Не потрапили ми й на приватизовані корти. А від колись великого яблуневого саду залишилися тільки окремі деревця, які зберіг дехто із нових господарів. Замість інших - акуратні алейки, по яких ходять жіночки і збирають папірці, що час від часу заносить вітром. Нові господарі прагнуть жити у спокої і вилизаній чистоті, якої навіть немає поблизу облдержадміністрації і мерії Львова.
 
Деякі власники своїми парканами «повгризалися» навіть на військову зону. Охоронець, який патрулював склади, спокійно спостерігав за тим, як троє робітників заривали стовп, відсуваючи колючі дроти охоронного периметру. Схоже, військових тут уже всерйоз ніхто не сприймає.
 
Довго оглядати місцевість ми не могли, бо варто було затриматися на кілька хвилин, як із-заду з’являлися «квадратні» молодики й починали нервово дихати в спини. А один, із боксерським обличчям, прямо порадив «валити своєю дорогою, для свого ж спокою».
 
Лише один із робітників погодився перекинутися двома-трьома словами. «А чого цим людям боятися, - усміхався він. - Навіть якщо й розбомбить, то ж не за зароблені гроші будують».
 
Про ціни цих «вибухонебезпечних» земель нам ніхто говорити не захотів. Лише одна жінка показала на окраєчку поганеньку ділянку площею близько семи соток і сказала, що новий власник викупив її недавно за $13 тисяч.
Будівництво тут іде безперервно. Вантажівки снують одна за одною, а машини - переважно з елітними номерами - львівськими і столичними. Люди подейкують, що «поле чудес», або «нову Каліфорнію», нові власники з часом збираються відгородити парканом із власною охороною. А як вони додатково відгородяться від складу боєприпасів, не відає ніхто.
 
Під час недавньої прес-конференції ми запитали в заступника командувача військами ЗахОК з озброєння генерал-майора Володимира Поповича, чи правда, що в небезпечній від складів зоні є дачі командування ЗахОК. Він сказав, що в нього, наприклад, дачі немає. Натомість, як з’ясували ми, неподалік є особняк колишнього мера Львова, недавнього керівника одного із силових структур, інших не менш відомих осіб.
 
І в Рясному також немає бомбосховищ
 
З іншого боку складів у Брюховичах за 1-1,5 км - дев’ятиповерхові будинки Рясного і дачні масиви. А як поінформували нас, нині більшість бомбосховищ уже демонтовано. Від своїх снарядів, не дай Боже, не буде навіть де заховатися. Немає бомбосховищ і на залізничному вокзалі, до якого від цих складів майже 3 км.
Як ми довідалися, у забороненій від складів зоні (до 400 м) споруджено понад 100 осель, а в забороненому районі (до 4 км) їх кількість наближається до 1500.
 
Командування ЗахОК пояснює, що втомилося вимагати від місцевих властей, аби заборонили надавати ділянки під забудову в небезпечній зоні, але на їхні вимоги ніхто не звертає увагу. Невже не достатньо трагедій в Артемівську й Новобогданівці? На думку військових, все одно доведеться приймати одне з двох рішень: або ліквідувати склад (а на це потрібно близько 100 млн. грн., яких у держави немає), або приймати якесь рішення щодо «заборонених» будинків. Бо плани евакуації населення у разі виникнення надзвичайної ситуації, що відпрацьовані на папері, будь-якої миті можуть стати дійсністю.
 
P. S. Як поінформувала «МГ» депутат Львівської міськради Віра Лясковська, у четвер на засіданні мерії має бути створена комісія цивільного контролю за ситуацією із військовими складами, на яких зберігаються боєприпаси. Тим часом у середу завершила роботу державна комісія, котра перевіряла склади в ЗахОК і в яку входили представники Адміністрації Президента, СБУ, військової контррозвідки, МВС і МНС. За словами В. Лясковської, хоч представники держкомісії отримали не всі документи, однак висновки щодо стану складів на Львівщині, і особливо в Брюховичах, є доволі тривожними. «Брюховицькі боєприпаси, - сказала вона, - становлять серйозну небезпеку не тільки для приміського селища, а й для Львова. Окрема розмова - щодо будинків, які, усупереч усім заходам безпеки і законам України, «повиростали» під парканами складів».

Повернутися до списку публікацій



Архів новин

Кино: новости, рецензии, обзоры

<<< Липень 2021 >>>
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29 30 31  

Попередні новини