Франція - це не тільки Париж

Франція - це не тільки Париж

П’ятниця, 27 серпня 2004 р. / 9 сторінка

Замок у місті АнжеХоча журналістам, як і всім іншим трударям, належиться відпустка, але це поняття для працівників пера умовне, бо мимоволі вони стежить за тим, що відбувається навколо, і прагнуть розповісти про найцікавіше читачам, слухачам, глядачам. Для кореспондента «МГ» цього року випала нагода провести відпустку у французькому місті Анже, що на заході цієї країни.

Інформаційний вакуум

Треба зазначити, що в Анже я повноцінно відпочив від подій в Україні, бо опинився у повній інформаційній ізоляції. Місцеві ЗМІ про наш край не повідомляли нічого, на коротких хвилях ледь долітали уривки повідомлень всесвітньої служби українського радіо, з яких годі щось було зрозуміти. Та, сподіваємось, читачам буде цікаво побачити життя французької провінції очима львів’янина. Може, і їм колись трапиться нагода побачити все на власні очі й порівняти.

Анже розташований приблизно за 500 км на захід від Парижа, туди курсують швидкісні поїзди TGV, які за півтори години і €30 долають цей відрізок шляху. Коли поїзд TGV мчить паралельно з автобаном, по якому із швидкістю майже 200 км за годину женуть автомобілі, то виникає враження, що вони повзуть повільно, адже у потяга швидкість поза 300 км/год. Для мешканців Анже TGV - як для нас електричка. Чимало з них щодня їздять у Париж на роботу, маючи дешевші місячні квитки. У Парижі - вищі зарплати, відповідно, й ціни на все, а в Анже - дешевше житло і нижчі ціни.

Анже - адміністративний центр департаменту Мен і Луара. Центром міста протікає судноплавна ріка Мен, яка через 8 км впадає у Луару. У місті живе близько 200 тис. мешканців. Громадського транспорту майже нема, курсують кілька великих міських автобусів, які завжди напівпорожні, проїзд коштує €1,3 (близько 10 грн.). У будні автобуси їздять до 20 години, у вихідні їх узагалі нема. Кожен мешканець Анже мусить мати власний засіб пересування - це й автомобілі, і мотоцикли, і велосипеди. Увечері вузькі вулички Анже перетворюються на суцільні автостоянки. У години пік у місті дуже шумно від гулу мотоциклетних та автомобільних двигунів. Загазованість повітря невелика, бо всі авта обладнані каталізаторами.

Схожість історій

Між Львовом й Анже спільне те, що ці міста занесено ЮНЕСКО до Списку світової культурної спадщини і розвивались на перехресті багатьох культур. Хоча задля справедливості зауважу, що Львову за рівнем збереження і використання цієї спадщини дуже далеко. В Анже є кілька чудових парків, що нагадують ботанічні сади з екзотичними рослинами і навіть штучними водоспадами, фонтанами. Парки утримують в ідеальній чистоті. Штат працівників, озброєний сучасною парково-садовою технікою і транспортом, працює постійно: стрижуть газони, періодично вмикають автозрошування квітників та газонів, у прозорому ставку плавають лебеді, качки і табуни кількакілограмових карпів, у спеціальному вольєрі щебечуть зграйки екзотичних папуг. Парки утримуються з муніципального бюджету. О 20 год. 30 хв. їх зачиняють, місцеві бомжі тут не ночують, та упродовж дня можуть спокійно насолоджуватись екзотикою.

Трошки історії. У давнину Анже було відоме й впливове у всій Європі, як і Львів. Його заснувала королівська династія графів Анжуйських, яка правила Англією у 1154-1399 роках. 1268-1442 років ця династія правила у південній Італії, Угорщині, Хорватії і Польщі. Сьогодні про велич Анже нагадує чудово збережена потужна фортеця із розкішним замком усередині. Фортеця оточена 17 вежами 50-метрової висоти. Її будував король Франції Святий Людовік IX за наказом своєї матері з 1228-го по 1238-й. В історїї Франції записано, що принц Конде, побачивши цей замок-фортецю, вигукнув: «Це найпрекрасніший замок в усьому королівстві!». Довкола фортеці вирито глибокий рів, що колись був заповнений водою, а тепер на його дні розбито чудовий квітник. Вхід до фортеці через підйомний міст функціонує й досі.

Анже славиться музеєм гобеленів. Тут зберігається найдавніший і найбільший килим у Франції, на якому зображено сюжет «Одкровення святого Йоанна Богослова», виконаний Ніколя Батайє. Шість гобеленів, створених за мотивами 70 картин фламандського художника Хеннекіна з Брюгге на теми Апокаліпсису, - справжній скарб фортеці Анже. Сама фортеця, як і більшість будинків та огорож у Анже, збудовані не з цегли, а із слюдяного каменю, який добували зі скельних уламків на берегах Мену та Луари. Тепер із будинків штукатурку збивають, очищають камінь, надаючи спорудам первісного, але сумісного із сучасністю вигляду.

Шпага д’Артаньяна

Вражає й дерев’яний будинок Адама з XII ст., на якому чудово збереглись дерев’яні різьблені скульптури. Спільним між Західною Україною та Західною Францією є й те, що обидва ці регіони у своїх країнах займають дуже зручне географічне положення з економічної точки зору, а разюча різниця у тому, що французи його використовують сповна, а ми тільки частково і більше про це балакаємо, аніж робимо, так само, як і про збереження історичних пам’яток та пов’язаний із цим розвиток туризму. Годі зрозуміти, чому 200-тисячне Анже здатне із свого муніципального бюджету без державних дотацій утримувати у чудовому стані міські парки, а майже мільйонний Львів занапастив Стрийський парк і постійно нарікає, що немає на нього грошей. Навряд чи справдяться сподівання, що в наші замки у Золочеві, Підгірцях, Олеську, Свіржі наїдуть туристи з Європи, бо замків і фортець на берегах Луари є велика кількість, утримуються вони у чудовому стані, довкола них, відповідно, розвинута вся туристична інфраструктура. Можливо, наші чиновники та фахівці від туризму й їздили Європою за досвідом, але наразі справа посувається надто поволі і далі, аніж обмін інформацією та враженнями від побаченого, не рухається.

За 8 км від міста є чудові озера з піщаними пляжами й обладнаними автостоянками. Все утримується коштом міста, і відпочивати, і паркуватися тут можна безплатно. Є тут і місцевий «вернісаж» на зразок львівського, де продають картини й антикварні речі. За кілька десятків євро можна придбати середньовічні оригінальні пістолі та шпаги, якими фехтували на дуелях сучасники д’Артаньяна. Цього добра тут повно, воно не становить історичної цінності.

Української заробітчанської діаспори в Анже нема, бо в газетних оголошеннях про найм робочої сили відразу застерігають, що робота є тільки для працівників із знанням мови та легальним статусом. Та бувають й несподівані зустрічі. Прогулюючись з дитиною міським парком, львів’янка Юля Харб, що тимчасово проживає в Анже, почула українську мову від такої ж молодої мами з дитиною. Познайомилися. Виявилося, що Наталі також зі Львова і вони майже сусіди, бо живуть на Сихові, обидві навчались в Львівському НУ ім. І. Франка. Наталка закінчила французьку філологію, а в Анже вийшла заміж. Воістину - світ тісний, а в Анже вже започатковується українська діаспора.

Йосиф ПАЗЯК, «Молода Галичина»

Повернутися до списку публікацій



Архів новин

Кино: новости, рецензии, обзоры

<<< Серпень 2021 >>>
ПнВтСрЧтПтСбНд
            1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31          

Попередні новини